порожньо

по́рожньо

присудк. сл.

Нічим не заповнено, нічого немає.

|| Нікого немає; безлюдно.

|| розм. Про брак грошей, майна в кого-небудь.

|| перен. Про відчуття самотності або душевної спустошеності. Порожньо на душі.

Значення в інших словниках

1. порожньо — по́рожньо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. порожньо — пр., пусто, голо; безлюдно; П. нецікаво, нудно; (в серці) самотньо.  Словник синонімів Караванського
3. порожньо — див. безлюдно  Словник синонімів Вусика
4. порожньо — ПО́РОЖНЬО, пред. Нічим не заповнено, нічого немає. – Скрізь голо, порожньо! Ні на чому очей спинити! Садок тільки що вилазить з землі, а верби в березі над течією ще стримлять, мов позабивані кілки (І.  Словник української мови у 20 томах
5. порожньо — по́рожньо в голові́ (у ло́бі) в кого і без додатка. 1. Хто-небудь не може думати про щось, зосередитися на чомусь, згадати щось (від перевтоми, душевного спустошення і т. ін.). (Олена (здавлює голову руками):) Що таке? Де я? Мозок висох! ..  Фразеологічний словник української мови
6. порожньо — По́рожньо, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. порожньо — ПО́РОЖНЬО, присудк. сл. Нічим не заповнено, нічого немає. — Скрізь голо, порожньо! Ні на чому очей спинити! Садок тільки що вилазить з землі, а верби в березі над течією ще стримлять, мов позабивані кілки (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах