порожньо
ПО́РОЖНЬО, пред.
Нічим не заповнено, нічого немає.
– Скрізь голо, порожньо! Ні на чому очей спинити! Садок тільки що вилазить з землі, а верби в березі над течією ще стримлять, мов позабивані кілки (І. Нечуй-Левицький);
Бронко нишпорить нервово по кишенях за цигаркою, хоч знає, що там порожньо (Ірина Вільде);
В кімнатах сонячно і майже порожньо, меблів путніх тут спробуй купити (О. Гончар);
* Образно. [Аркадій:] Старий більшовик сказав мені сьогодні: “Ти, Аркадій, відстав і заплутався, ти пустоцвітом став, здаля виблискуєш, а всередині – порожньо” (О. Корнійчук);
// Нікого немає; безлюдно.
Порожньо, глухо й холодно в степу. Жодної людської душі (І. Кириленко);
// розм. Про брак грошей, майна в кого-небудь.
[Іван:] Багато ви за цілий вік розхазяїнувались на чотирьох десятинах? .. Ще доки вкупі жили, то сяк-так перебивалися, а як одділили Юхима, то і в нього неповно, і в нас порожньо... (М. Кропивницький);
// перен. Про відчуття самотності або душевної спустошеності.
Порожньо стало їй в усім світі .. Нема ради, ні розради, ніколи сонце не світить, ніколи квіти не пахнуть (Г. Хоткевич).
◇ (1) По́рожньо в голові́ (у ло́бі) в кого і без дод.:
а) хто-небудь не може думати про щось, зосередитися на чомусь, згадати щось (від перевтоми, душевного спустошення і т. ін.).
[Олена (здавлює голову руками):] Що таке? Де я? Мозок висох! .. Порожньо в голові! Давить мене, стискає кліщами залізними! (М. Кропивницький);
б) хто-небудь нерозумний, нетямущий і т. ін.
В нього порожньо у лобі (В. Сосюра);
(2) По́рожньо в душі́ (на душі́, в се́рці) перев. чиїй (чиєму), у кого і без дод. – хто-небудь втратив інтерес до життя, зневірився у всьому.
[Кнур:] Давно вже порожньо в моєму серці, як серед тії [тієї] пустки (Панас Мирний);
Прощально киваю головою товаришам по камері. А на душі – порожньо, в голові гуляють важкі молоти: от і все (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)