порозкидати

порозкида́ти

-аю, -аєш, док., перех.

1》 Розкидати в різні боки все чи багато чого-небудь.

|| Покласти не на своє місце, покидати недбало, безладно все чи багато чого-небудь.

2》 Розібрати покрівлі, хати, клуні і т. ін.

|| Розвалити, зруйнувати будівлі, споруди і т. ін.

3》 перен. Примусити всіх чи багатьох роз'їхатися у різні місця, далеко один від одного.

4》 розм. Розподілити між багатьма що-небудь.

5》 Широко розкинути, відставити в різні боки (перев. руки, ноги, крила) (про багатьох).

|| Простягти у різні боки далеко від стовбура гілля, коріння і т. ін. (про дерева).

6》 Розташувати (намети, стани, табори і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. порозкидати — порозкида́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. порозкидати — ПОРОЗКИДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. 1. Розки́дати в різні боки все або багато чого-небудь. Терезка посміхнулася, відклала сорочину на стіл і пішла збирати груші, що малий порозкидав (М.  Словник української мови у 20 томах
3. порозкидати — Порозкида́ти, -да́ю, -да́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. порозкидати — ПОРОЗКИДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Розки́дати в різні боки все або багато чого-небудь. Терезка посміхнулася, відклала сорочину на стіл і пішла збирати груші, що малий порозкидав (Томч., Готель..  Словник української мови в 11 томах