поруділий

поруді́лий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до порудіти.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. поруділий — поруді́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. поруділий — ПОРУДІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до поруді́ти. Він сидить незграбно на стільці, дивиться на кінчик свого поруділого від тютюну вуса, мовчить (Л.  Словник української мови у 20 томах
3. поруділий — ПОРУ́ДІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до поруді́ти. Він сидить незграбно на стільці, дивиться на кінчик свого поруділого від тютюну вуса, мовчить (Сміл.  Словник української мови в 11 томах