посипати

I пос`ипатидив. посипати.

II посип`ати-аю, -аєш, недок., посипати, -плю, -плеш, док.

1》 перех. і без додатка.Кидати, розкидати що-небудь сипке; сипати.

2》 перев. док., перех. і без додатка, розм. Дати сипкий корм деяким тваринам, звичайно птиці.

3》 тільки док., неперех. Сипати якийсь час.

4》 перех., чим. Покривати шаром чого-небудь сипкого.

|| безос.

|| Розтрушувати, розкидати що-небудь по поверхні чогось.

|| перев. у сполуч. зі сл. каміння, кулі і т. ін. Кидати, спрямовувати у великій кількості на кого-, що-небудь, у щось.

5》 тільки док., перех. і неперех. Почати сипати, розкидати, викидати і т. ін. щось сипке або дрібне.

6》 тільки док., неперех. Почати сипатися, вилітати звідкись у великій кількості; посипатися.

7》 тільки док., неперех., перев. у сполуч. зі сл. словами і т. ін., перен., розм. Заговорити дуже швидко.

|| Почати грати в дуже швидкому темпі.

8》 тільки док., неперех. Почати йти, сипати (про дрібний густий сніг або град), линути (про рясний дощ).

|| безос., чим.

9》 тільки док., неперех., розм. Швидко піти, побігти один за одним великою масою (про багатьох).

10》 тільки недок., неперех., етн., заст. За давнім народним звичаєм, розсипати по хаті, кімнаті зерно, вітаючи господарів із Новим роком.

Значення в інших словниках

1. посипати — поси́пати дієслово доконаного виду посипа́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. посипати — Сипати, обсипати, розсипати; (кого) висипати на; док. ПОСИПАТИ, (з мішка) посипатися, висипатися; (словами) задріботіти, заторохкотіти, зацокотіти; (- дощ) линути; (- людей з приміщення) висипати.  Словник синонімів Караванського
3. посипати — I [посипатие] -пл'у, -плеиш, -пл'ут'; нак. -ип, -иптеи, док. II [посиепатие] -айу, -айеиш, недок.  Орфоепічний словник української мови
4. посипати — ПОСИ́ПАТИ див. посипа́ти. ПОСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОСИ́ПАТИ, плю, плеш, док. 1. що і без дод. Кидати, розкидати що-небудь сипке; сипати. Меле [мельник] гречку, на кіш посипає І на мене поглядає (П. Чубинський); – Що ти, що ти, що ти? Бог з тобою!...  Словник української мови у 20 томах
5. посипати — посипа́ти (присипа́ти) / поси́пати (приси́пати) го́лову по́пелом, книжн. Вдаватися в тугу, в розпач, втрачати мужність, надію; картати себе, журитися і т. ін. Надягнувши траур і волосяниці, посипа́ли голову попелом бідні батьки і голосно кричали (П.  Фразеологічний словник української мови
6. посипати — ЛИНУ́ТИ (почати литися раптово й з великою силою), ПОЛИ́ТИ, ПОЛИ́ТИСЯ, ПОСИ́ПАТИ, ХЛИ́НУТИ підсил., РИ́НУТИ підсил., ХЛЮ́ПНУТИ, БУРХНУ́ТИ розм., БУ́ХНУТИ розм., ПОЛЛЯ́ТИСЯ рідко; ПОРИ́НУ́ТИ розм., УПЕРІ́ЩИТИ (ВПЕРІ́ЩИТИ) розм.  Словник синонімів української мови
7. посипати — ПОСИ́ПАТИ див. посипа́ти. ПОСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОСИ́ПАТИ, плю, плеш, док. 1. перех. і без додатка. Кидати, розкидати що-небудь сипке; сипати. Меле [мельник] гречку, на кіш посипає І на мене поглядає (Чуб., V, 1874, 102); — Що ти, що ти, що ти?...  Словник української мови в 11 томах
8. посипати — Посипа́ти, -па́ю, -єш сов. в. посипати, -плю, -плеш, гл. 1) Посыпать, посыпать. 2) Насыпать, насыпать. Ой дай, доню, принадоньку, нехай привикає (голуб). Посип пшонця по колінця, водиці по крильця. Чуб. V. 69.  Словник української мови Грінченка