послабати

послаба́ти

-аю, -аєш, недок., рідко, послабіти, -ію, -ієш; мин. ч. послабів, -іла, -іло, послабнути і послабти, -бну, -бнеш; мин. ч. послабнув, -нула, -нуло і послаб, -ла, -ло; док.

1》 Ставати фізично слабим, безсилим; втрачати фізичну силу; слабіти, слабнути.

|| Утрачати колишню гостроту; притуплятися (про зір, слух, пам'ять і т. ін.).

|| Ставати тихішим (про голос, звук і т. ін.).

2》 Зменшувати силу, ступінь вияву; ставати менш відчутним, виразним; послаблюватися.

|| Втрачати попередній розмах, інтенсивність, масштаби тощо (про яку-небудь дію, справу, діяльність і т. ін.).

3》 Ставати менш пружним, натягнутим, тугим і т. ін.

Значення в інших словниках

1. послабати — послаба́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. послабати — ПОСЛАБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко, ПОСЛАБІ́ТИ, і́ю, і́єш; мин. ч. послабі́в, і́ла, і́ло, ПОСЛА́БНУТИ, ПОСЛА́БТИ, бну, бнеш; мин. ч. посла́бнув, нула, ло і посла́б, ла, ло; док.  Словник української мови у 20 томах
3. послабати — ПОСЛАБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко, ПОСЛАБІ́ТИ, і́ю, і́єш; мин. ч. послабі́в, і́ла, і́ло, ПОСЛА́БНУТИ і ПОСЛА́БТИ, бну, бнеш; мин. ч. посла́бнув, нула, ло і посла́б, ла, ло; док.  Словник української мови в 11 томах
4. послабати — Послаба́ти, -ба́ю, -єш гл. Ослабѣвать, терять прочность, расшатываться. Дно у бербениці послабає. Вх. Зн. 54.  Словник української мови Грінченка