поснути

посну́ти

-немо, -нете, док.

1》 Впасти в сон, заснути (про всіх чи багатьох).

|| перев. у сполуч. зі сл. вічним сном, перен. Вмерти (про багатьох).

|| Впасти у сплячку (про тварин).

2》 перен. Стати нерухомим.

|| Стати тихим, безгомінним; затихнути.

Значення в інших словниках

1. поснути — посну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поснути — [поуснутие] поснеимо, поснеите; нак. поус(‘)н'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. поснути — ПОСНУ́ТИ, немо́, нете́, док. 1. Впасти в сон, заснути (про всіх або багатьох). Знов змовкли – сидимо... Вже вечір пізній. Дітки поснули, сплять спокійно сини маленькії (Марко Вовчок); Ніч криє і місто, і табір ворожий, ..  Словник української мови у 20 томах
4. поснути — ПОСНУ́ТИ, немо́, нете́, док. 1. Впасти в сон, заснути (про всіх або багатьох). Знов змовкли — сидимо… Вже вечір пізній. Дітки поснули, сплять спокійно сини маленькії (Вовчок, І, 1955, 246); Ніч криє і місто, і табір ворожий, ..  Словник української мови в 11 томах
5. поснути — Посну́ти, -снемо́, -нете́ гл. Заснуть (о многихъ). Діти поснули. Г. Барв. 225. Прийшла північ, всі поснули. Рудч. Ск.  Словник української мови Грінченка