поснулий

посну́лий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до поснути.

|| у знач. прикм.

|| у знач. ім. поснулі, -лих, мн. Ті, що заснули.

Значення в інших словниках

1. поснулий — посну́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. поснулий — ПОСНУ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до посну́ти; // у знач. прикм. Ваня сидів на сухій колоді, приволоченій з лісу, вслухався в смачне дуже сопіння поснулих друзів і в хворобливе марення пораненого (Іван Ле); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
3. поснулий — ПОСНУ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до посну́ти; // У знач. прикм. Ваня сидів на сухій колоді, приволоченій з лісу, вслухався в смачне дуже сопіння поснулих друзів і в хворобливе марення пораненого (Ле, Клен. лист, 1960, 95); *Образно.  Словник української мови в 11 томах