посольський

посо́льський

-а, -е.

Прикм. до посол і посольство.

|| Власт. послові. Посольська гідність.

Посольське право — найдавніша галузь міжнародного права; включає принципи і норми, якими встановлюється юридичний статус дипломатичних агентів і дипломатичних представництв і регулюють режим їхньої діяльності.

Посольський приказ іст. — у Росії 16 – початку 18 ст. – центральна державна установа, що відала в основному дипломатичними зносинами з іншими державами, а також здійснювала керівництво такими приказами, як Малоросійський, Смоленський тощо; будинок, де була розміщена ця установа.

Посольські книги — звіти про прийоми іноземних посольств і книги записів статейних єпископів в Росії в 15-18 ст.

Значення в інших словниках

1. посольський — посо́льський прикметник  Орфографічний словник української мови
2. посольський — [посол'с'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
3. посольський — ПОСО́ЛЬСЬКИЙ, а, е. Прикм. до посо́л і посо́льство. За “Глухівськими статтями” гетьманові заборонялись безпосередні дипломатичні зв'язки з іноземними державами, але гетьманським представникам дозволялось бути присутніми на посольських з'їздах...  Словник української мови у 20 томах
4. посольський — Посо́льський, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. посольський — ПОСО́ЛЬСЬКИЙ, а, е. Прикм. до посо́л і посо́льство. За «Глухівськими статтями» гетьманові заборонялись безпосередні дипломатичні зв’язки з іноземними державами, але гетьманським представникам дозволялось бути присутніми на посольських з’їздах...  Словник української мови в 11 томах
6. посольський — Посольський, -а, -е 1) = посельський. Бо я посольських справ не розумію. К. МБ. II. 121. 2) Депутатскій. Желех.  Словник української мови Грінченка