поточитися

поточи́тися

I див. поточуватися.

II -точуся, -точишся, док., розм.

Швидко попрямувати, кинутися кудись, звідкись.

III -точиться, розм.

Док. до точитися II.

IV -точиться, док., діал.

Покотитися.

Значення в інших словниках

1. поточитися — поточи́тися 1 дієслово доконаного виду похитнутися поточи́тися 2 дієслово доконаного виду швидко рушити кудись поточи́тися 3 дієслово доконаного виду текти розм. поточи́тися 4 дієслово доконаного виду покотитися діал.  Орфографічний словник української мови
2. поточитися — ПОТОЧИ́ТИСЯ¹ див. пото́чуватися. ПОТОЧИ́ТИСЯ², точу́ся, то́чишся, док., розм. Швидко попрямувати, кинутися кудись, звідкись. От у такі сливки ускочили наші старости! Піймали облизня – не знаю! Поточилися з хати, не озираючись (Г.  Словник української мови у 20 томах
3. поточитися — ПОТОЧИ́ТИСЯ¹ див. пото́чуватися. ПОТОЧИ́ТИСЯ², точу́ся, то́чишся, док., розм. Швидко попрямувати, кинутися кудись, звідкись. От у такі сливки ускочили наші старости! Піймали облизня — не знаю! Поточилися з хати, не озираючись (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах
4. поточитися — Поточи́тися, -чу́ся, -чишся гл. 1) Покачнуться, зашататься (о человѣкѣ). Куди не піпхнуть, туди й поточишся. Ном. № 10689. Турн перший зацідив Енея, що з пліч упала і керея, Еней був поточивсь назад. Котл. Ен. 2) Броситься, побѣжать, поплыть.  Словник української мови Грінченка