поточитися —
I див. поточуватися. II -точуся, -точишся, док., розм. Швидко попрямувати, кинутися кудись, звідкись. III -точиться, розм. Док. до точитися II. IV -точиться, док., діал. Покотитися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
поточитися —
ПОТОЧИ́ТИСЯ¹ див. пото́чуватися. ПОТОЧИ́ТИСЯ², точу́ся, то́чишся, док., розм. Швидко попрямувати, кинутися кудись, звідкись. От у такі сливки ускочили наші старости! Піймали облизня – не знаю! Поточилися з хати, не озираючись (Г.
Словник української мови у 20 томах
поточитися —
ПОТОЧИ́ТИСЯ¹ див. пото́чуватися. ПОТОЧИ́ТИСЯ², точу́ся, то́чишся, док., розм. Швидко попрямувати, кинутися кудись, звідкись. От у такі сливки ускочили наші старости! Піймали облизня — не знаю! Поточилися з хати, не озираючись (Кв.-Осн.
Словник української мови в 11 томах
поточитися —
Поточи́тися, -чу́ся, -чишся гл. 1) Покачнуться, зашататься (о человѣкѣ). Куди не піпхнуть, туди й поточишся. Ном. № 10689. Турн перший зацідив Енея, що з пліч упала і керея, Еней був поточивсь назад. Котл. Ен. 2) Броситься, побѣжать, поплыть.
Словник української мови Грінченка