поточитися

Поточи́тися, -чу́ся, -чишся

гл.

1) Покачнуться, зашататься (о человѣкѣ). Куди не піпхнуть, туди й поточишся. Ном. № 10689. Турн перший зацідив Енея, що з пліч упала і керея, Еней був поточивсь назад. Котл. Ен.

2) Броситься, побѣжать, поплыть. Поточились із хати не озираючись. Кв. Півень кинувся йому в лице; поросята та индики поточились під ноги. Левиц. І. Щука плеснула хвостом да й поточилась на дно, а далі виплила. Чуб. II. 112.

Значення в інших словниках

1. поточитися — поточи́тися 1 дієслово доконаного виду похитнутися поточи́тися 2 дієслово доконаного виду швидко рушити кудись поточи́тися 3 дієслово доконаного виду текти розм. поточи́тися 4 дієслово доконаного виду покотитися діал.  Орфографічний словник української мови
2. поточитися — I див. поточуватися. II -точуся, -точишся, док., розм. Швидко попрямувати, кинутися кудись, звідкись. III -точиться, розм. Док. до точитися II. IV -точиться, док., діал. Покотитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поточитися — ПОТОЧИ́ТИСЯ¹ див. пото́чуватися. ПОТОЧИ́ТИСЯ², точу́ся, то́чишся, док., розм. Швидко попрямувати, кинутися кудись, звідкись. От у такі сливки ускочили наші старости! Піймали облизня – не знаю! Поточилися з хати, не озираючись (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. поточитися — ПОТОЧИ́ТИСЯ¹ див. пото́чуватися. ПОТОЧИ́ТИСЯ², точу́ся, то́чишся, док., розм. Швидко попрямувати, кинутися кудись, звідкись. От у такі сливки ускочили наші старости! Піймали облизня — не знаю! Поточилися з хати, не озираючись (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах