поточити

Поточи́ти, -чу́, -чиш

гл. Источить, изгрызть. Стор. МПр. 62. Бач, як поточило дерево — мабуть шашіль.

Значення в інших словниках

1. поточити — поточи́ти 1 дієслово доконаного виду наточити, зробити гострим поточи́ти 2 дієслово доконаного виду цідити, виціджувати якийсь час  Орфографічний словник української мови
2. поточити — I -точу, -точиш, док., перех. 1》 Наточивши, зробити все чи багато чого-небудь гострим. 2》 Зіпсувати, знищити все чи багато чого-небудь; поїсти щось у багатьох місцях (про гризунів, комах і т. ін.). 3》 Точити (див. точити I) якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поточити — ПОТОЧИ́ТИ¹, точу́, то́чиш, док., що. 1. Наточивши, зробити все або багато чого-небудь гострим. Поточити ножі. 2. Зіпсувати, знищити все або багато чого-небудь; поїсти щось у багатьох місцях (про гризунів, комах і т. ін.).  Словник української мови у 20 томах
4. поточити — точи́ти / поточи́ти язики́. 1. на кому і без додатка. Недоброзичливо висловлюватися про когось, лихословити на чию-небудь адресу. Михайлові шкода стало дівчину, що зараз село точить язики на ній (М. Томчаній); Зник, ніби у воду впав, Марко.  Фразеологічний словник української мови
5. поточити — ПОТОЧИ́ТИ¹, точу́, то́чиш, док., перех. 1. Наточивши, зробити все або багато чого-небудь гострим. 2. Зіпсувати, знищити все або багато чого-небудь; поїсти щось у багатьох місцях (про гризунів, комах і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах