поточити

точи́ти / поточи́ти язики́. 1. на кому і без додатка. Недоброзичливо висловлюватися про когось, лихословити на чию-небудь адресу. Михайлові шкода стало дівчину, що зараз село точить язики на ній (М. Томчаній); Зник, ніби у воду впав, Марко. Гуртожитківські плетухи поточили язики і знайшли собі інші теми (В. Собко). 2. на чому і без додатка. Весело розмовляти, розповідати про щось незначне, несерйозне. точи́ти язика́. Ромця точив язика на дотепах (О. Гончар). 3. зневажл. Говорити про що-небудь. Чоловік зо три іще й досі точать язики на цю ж таки тему — про ступи, а то всі в крамниці вже (А. Головко); Скільки не точили язиків, а харч сам собою не йшов до їхньої порожньої, напівтемної і непривітної кімнати (Ю. Збанацький).

точи́ти (розво́дити) / поточи́ти ля́си (баля́си, баляндра́си, ба́ли). 1. зневажл. Вести пусті, беззмістовні розмови, марнуючи час. — Нам, старче, ніколи точити ляси,— розшнуровує варги Стьопочка й осуркувато (непривітно) оглядає торбешника (М. Стельмах); — Чуєте, як шумить буря народного повстання? Ми тут баляси точимо, а там в цей час, може, ллється кров наших братів і сестер! (Я. Мамонтов); — Чого ж мовчиш, бабо? — Нема мені про що з тобою бали розводити (М. Стельмах). 2. Весело розмовляти, жартувати, розповідаючи про щось незначне, несерйозне. Він точив ляси, оповідаючи всілякі смішні побрехеньки, жартом розважаючи всіх, хто потрапляв до його компанії (В. Кучер); Частина вільних козаків видивлялась на польський табір і точила баляси, від яких схоплювався то тут, то там регіт (П. Панч). підпуска́ти ля́си. Добре ж, коли парубок не розсердиться, та ще удруге стане ляси підпускати, так ще не зовсім біда (Г. Квітка-Основ’яненко). 3. Розмовляти, розповідати про що-небудь (перев. на дозвіллі). Дорогою Тур точив баляндраси (П. Куліш); А баби точили бали, Горілочку пивши, свахи пісеньок співали, Між ними сидівши (Укр. поети-романтики..); Поговорили про оперу, згадали Давіда, віддали належне Лафонтену і трохи поточили ляси з приводу Ламартіна (Н. Рибак). точи́ти баля́си з баляндра́сами. Лежать собі (хлопці), висипляються, та точать один одному баляси з баляндрасами (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. поточити — поточи́ти 1 дієслово доконаного виду наточити, зробити гострим поточи́ти 2 дієслово доконаного виду цідити, виціджувати якийсь час  Орфографічний словник української мови
2. поточити — I -точу, -точиш, док., перех. 1》 Наточивши, зробити все чи багато чого-небудь гострим. 2》 Зіпсувати, знищити все чи багато чого-небудь; поїсти щось у багатьох місцях (про гризунів, комах і т. ін.). 3》 Точити (див. точити I) якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поточити — ПОТОЧИ́ТИ¹, точу́, то́чиш, док., що. 1. Наточивши, зробити все або багато чого-небудь гострим. Поточити ножі. 2. Зіпсувати, знищити все або багато чого-небудь; поїсти щось у багатьох місцях (про гризунів, комах і т. ін.).  Словник української мови у 20 томах
4. поточити — ПОТОЧИ́ТИ¹, точу́, то́чиш, док., перех. 1. Наточивши, зробити все або багато чого-небудь гострим. 2. Зіпсувати, знищити все або багато чого-небудь; поїсти щось у багатьох місцях (про гризунів, комах і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах
5. поточити — Поточи́ти, -чу́, -чиш гл. Источить, изгрызть. Стор. МПр. 62. Бач, як поточило дерево — мабуть шашіль.  Словник української мови Грінченка