потопаючий

як (мов, ні́би і т. ін.) потопа́ючий за соломи́нку, зі сл. схопи́тися, хапа́тися і под. З останньою надією. — Дозвольте вас супроводжувати, — схопився (Тарас), як потопаючий за соломинку.— Прошу! Ми будемо вам дуже вдячні (Василь Шевчук). мов потопа́ючий за до́шку. Тепер Мирон зрозумів, що вона говорить. Схопився за її руки, мов потопаючий за дошку: він усвідомив, що означають Вірині слова (Р. Іваничук).

Значення в інших словниках

1. потопаючий — потопа́ючий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. потопаючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до потопати. || у знач. ім. потопаючий, -чого, ч.; потопаюча, -чої, ж. Той (та), що потопає.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потопаючий — ПОТОПА́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. до потопа́ти. “Чоловіче, бійся бога, рятуй мене!” – кричав потопаючий лихий пан (з казки); – Щури завжди першими тікають з потопаючого корабля, – гостро, з огидою сказала вона (В.  Словник української мови у 20 томах
4. потопаючий — ПОТОПА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до потопа́ти. «Чоловіче, бійся бога, рятуй мене!» — кричав потопаючий лихий пан (Україна.., І, 1960, 30); — Щури завжди першими тікають з потопаючого корабля, — гостро, з огидою сказала вона (Собко...  Словник української мови в 11 томах