потопати

тону́ти (потопа́ти) в ро́зкошах. Жити в надмірному багатстві. А вельможне панство тоне в розкошах, марнує час у хвастощах (Я. Качура); Думками вже летіла (Софія) по великих заграничних містах і потопала в прийдешніх розкошах (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. потопати — пото́пати дієслово доконаного виду потопа́ти дієслово недоконаного виду топитися  Орфографічний словник української мови
2. потопати — Тонути, топитися, іти <�спускатися> на дно; П. гинути; (у багні) загрузати; (у думах) поринати у що; (у зелені) ховатися, губитися, зникати; (у вирі часу) П. забуватися, іти в забуття; п-к -АЮЧИЙ, що тоне, топлений, ПОТОПЕЛЬНИК.  Словник синонімів Караванського
3. потопати — -аю, -аєш, недок., потонути, -тону, -тонеш, док. 1》 Занурюючись у воду, іти на дно. || Занурюватися, провалюватись у що-небудь м'яке, сипке, в'язке і т. ін. || у сполуч. зі сл. погляд, очі, зір і т. ін., перен. Пильно вдивлятись у що-небудь (перев.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. потопати — ПОТОПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОТОНУ́ТИ, тону́, то́неш, док. 1. Занурюючись у воду, іти на дно. Я вирнув на світ, б'юся руками й ногами та й криконув що було сили. Але чую, я знов потопаю, знов пірнув під воду (І.  Словник української мови у 20 томах
5. потопати — Краще в ставку потопати, ніж з нелюбом шлюб узяти. Краще смерть, ніж життя із нелюбим. Потопаючому і бритва пором. Намагаючись врятуватися в біді, людина хапається за все, що може. Як потопає — сокиру дає, а як порятують — топорище жалує.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. потопати — ГРУ́ЗНУТИ в чому, в що і без додатка (занурюватися в щось в'язке, сипке тощо), ВГРУЗА́ТИ (УГРУЗА́ТИ) в що, ЗАГРУЗА́ТИ в чому, в що, ПОГРУЗА́ТИ в чому, в що, В'Я́ЗНУТИ в чому, СТРЯ́ГНУТИ в чому, діал.  Словник синонімів української мови
7. потопати — Потопа́ти, -па́ю, -па́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. потопати — ПОТОПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОТОНУ́ТИ, тону́, то́неш, док. 1. Занурюючись у воду, іти на дно. Я вирнув на світ, б’юся руками й ногами та й криконув що було сили. Але чую, я знов потопаю, знов пірнув під воду (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
9. потопати — Пото́пати, -паю, -єш гл. Пойти, побрести. Ледве потопав. Рудч. Ск. І. 3. --------------- Потопа́ти, -паю, -єш сов. в. пото́пнути, -ну, -неш, гл. Потопать, тонуть, утонуть. Потопав моя доля край синього моря. Мет. 461. Потопало два брати рідненькі. ЗОЮР. І. 29.  Словник української мови Грінченка