потопаючий

ПОТОПА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до потопа́ти.

«Чоловіче, бійся бога, рятуй мене!» — кричав потопаючий лихий пан (Україна.., І, 1960, 30);

— Щури завжди першими тікають з потопаючого корабля, — гостро, з огидою сказала вона (Собко, Срібний корабель, 1961, 202);

Хто хоч раз побував на Буковині і в Закарпатті, той ніколи не забуде високих полонин і потопаючих в зелені сіл (Наука.., 11, 1963, 28);

// у знач. ім. потопа́ючий, чого, ч.; потопа́юча, чої, ж. Той (та), що потопає.

Черниш, відбиваючи геть чиюсь перекинуту вибухом душогубку, виправляючи напрям свого човна, люто гукав незнайомим потопаючим, щоб хапались за нього (Гончар, III, 1959, 352);

*У порівн. Наче потопаючий Стебелиночку, Зір мій вид її [дівчини] ловив На хвилиночку (Фр., XI, 1952, 31);

— Мамо, треба негайно професора зі Львова.. Олена вхопилася за цю думку, як потопаючий за соломинку (Вільде, Сестри.., 1958, 95).

Значення в інших словниках

1. потопаючий — потопа́ючий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. потопаючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до потопати. || у знач. ім. потопаючий, -чого, ч.; потопаюча, -чої, ж. Той (та), що потопає.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потопаючий — ПОТОПА́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. до потопа́ти. “Чоловіче, бійся бога, рятуй мене!” – кричав потопаючий лихий пан (з казки); – Щури завжди першими тікають з потопаючого корабля, – гостро, з огидою сказала вона (В.  Словник української мови у 20 томах
4. потопаючий — як (мов, ні́би і т. ін.) потопа́ючий за соломи́нку, зі сл. схопи́тися, хапа́тися і под. З останньою надією. — Дозвольте вас супроводжувати, — схопився (Тарас), як потопаючий за соломинку.— Прошу! Ми будемо вам дуже вдячні (Василь Шевчук).  Фразеологічний словник української мови