потопаючий

потопа́ючий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до потопати.

|| у знач. ім. потопаючий, -чого, ч.; потопаюча, -чої, ж. Той (та), що потопає.

Значення в інших словниках

1. потопаючий — потопа́ючий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. потопаючий — ПОТОПА́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. до потопа́ти. “Чоловіче, бійся бога, рятуй мене!” – кричав потопаючий лихий пан (з казки); – Щури завжди першими тікають з потопаючого корабля, – гостро, з огидою сказала вона (В.  Словник української мови у 20 томах
3. потопаючий — як (мов, ні́би і т. ін.) потопа́ючий за соломи́нку, зі сл. схопи́тися, хапа́тися і под. З останньою надією. — Дозвольте вас супроводжувати, — схопився (Тарас), як потопаючий за соломинку.— Прошу! Ми будемо вам дуже вдячні (Василь Шевчук).  Фразеологічний словник української мови
4. потопаючий — ПОТОПА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до потопа́ти. «Чоловіче, бійся бога, рятуй мене!» — кричав потопаючий лихий пан (Україна.., І, 1960, 30); — Щури завжди першими тікають з потопаючого корабля, — гостро, з огидою сказала вона (Собко...  Словник української мови в 11 томах