похитнути

похитну́ти

-ну, -неш, док., перех.

1》 Однокр. до похитати 1).

|| безос.

2》 перен. Позбавити сили, стійкості, надійності; ослабити.

|| Викликати в когось сумніви, невпевненість у своїй правоті, правильності своїх дій, поглядів, переконань і т. ін.

Значення в інших словниках

1. похитнути — похитну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. похитнути — Гойднути, хитнути, колиснути, (підвалини) підважити.  Словник синонімів Караванського
3. похитнути — ПОХИТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що. 1. Однокр. до похита́ти 1. Він, як в клітці пташку, Над вікном повісив пляшку, – І, як вітер похитне, Пляшка візьме та й кивне (Я. Щоголів); Ти дорогу перейшла, Повні відра похитнула... (М. Рильський); // безос.  Словник української мови у 20 томах
4. похитнути — ОСЛА́БИТИ (зробити слабшим у військовому, політичному, організаційному і т. ін. відношенні), ПОСЛА́БИТИ, ПІДІРВА́ТИ, РОЗХИТА́ТИ, ПОХИТНУ́ТИ, ПІДТОЧИ́ТИ, ЗНЕСИ́ЛИТИ, ПОТРЯСТИ́ підсил., ОБЕЗСИ́ЛИТИ підсил. рідше, РОЗМИ́ТИ рідше. — Недок.  Словник синонімів української мови
5. похитнути — ПОХИТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. 1. Однокр. до похита́ти 1. Він, як в клітці пташку, Над вікном повісив пляшку, — І, як вітер похитне, Пляшка візьме та й кивне (Щог.  Словник української мови в 11 томах
6. похитнути — Похитну́ти, -ну́, -не́ш гл. Пошатнуть, покачнуть.  Словник української мови Грінченка