поцілений

поці́лений

-а, -е, розм.

Дієприкм. пас. мин. ч. до поцілити 1).

|| у знач. ім. поцілений, -ного, ч.; поцілена, -ної, ж. Людина, яку поцілили.

Значення в інших словниках

1. поцілений — поці́лений дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. поцілений — ПОЦІ́ЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до поці́лити 1. Він поглянув на чотирьох мерців. Двоє лежало боком, один горілиць, а четвертий, що видимо був поцілений ззаду, лицем до землі (О.  Словник української мови у 20 томах
3. поцілений — ПОЦІ́ЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до поці́лити 1. Він поглянув на чотирьох мерців. Двоє лежало боком, один горілиць, а четвертий, що видимо був поцілений ззаду, лицем до землі (Коб.  Словник української мови в 11 томах