поцілений

ПОЦІ́ЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до поці́лити 1.

Він поглянув на чотирьох мерців. Двоє лежало боком, один горілиць, а четвертий, що видимо був поцілений ззаду, лицем до землі (Коб., III, 1956, 446);

Поцілений іззаду каменюкою, зойкнув [возний] і впав на землю (Гжицький, Опришки, 1962, 16);

// у знач. ім. поці́лений, ного, ч.; поці́лена, ної, ж. Людина, яку поцілили.

У гамір бою врізався постріл з рушниці, за ним другий. Смертельний крик поціленого, тупіт коней, і знову безладна шамотня (Ле, Хмельницький, І, 1957, 194).

Значення в інших словниках

1. поцілений — поці́лений дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. поцілений — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до поцілити 1). || у знач. ім. поцілений, -ного, ч.; поцілена, -ної, ж. Людина, яку поцілили.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поцілений — ПОЦІ́ЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до поці́лити 1. Він поглянув на чотирьох мерців. Двоє лежало боком, один горілиць, а четвертий, що видимо був поцілений ззаду, лицем до землі (О.  Словник української мови у 20 томах