пресбітерій

пресбіте́рій

-я, ч.

Підвищення для вівтаря та місць духовенства у східній частині католицького храму.

Значення в інших словниках

1. пресбітерій — У християнських храмах частина, де міститься гол. вівтар, призначена для кліру та відділена від нави балюстрадою.  Універсальний словник-енциклопедія
2. пресбітерій — (грец. — старший) 1. У ранньохристиянських церквах та частина інтер'єра католицького храму, що розташована за вівтарем-престолом і оточена рядами сидінь для сановного духовенства.  Архітектура і монументальне мистецтво