привиклий

приви́клий

-а, -е, розм.

Дієприкм. акт. мин. ч. до привикнути.

Значення в інших словниках

1. привиклий — приви́клий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. привиклий — див. ЗВИКЛИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. привиклий — ПРИВИ́КЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. до приви́кнути. – Що ж там знову нового? – спитав, ніби байдужно, гетьман, привиклий до всіляких немилих новин (Б. Лепкий).  Словник української мови у 20 томах
4. привиклий — ПРИВИ́КЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до приви́кнути.  Словник української мови в 11 томах
5. привиклий — Привиклий, -а, -е Привыкшій.  Словник української мови Грінченка