притихати

притиха́ти

-аю, -аєш, недок., притихнути, -ну, -неш, док.

1》 Переставати утворювати які-небудь звуки; затихати.

|| перен. Переставати виявляти ознаки діяльності; завмирати.

|| Припиняти розмову, гомін, крик і т. ін.; замовкати.

|| безос.

2》 Поступово слабшати або припинятися зовсім (про які-небудь звуки).

3》 Переставати рухатися, застигати на місці.

4》 перен. Послаблюватися в силі вияву.

|| Ставати слабішим, ущухати (про явища природи).

|| безос.

|| Ставати менш відчутним (про біль, хворобу і т. ін.).

5》 перен. Переставати виявляти активність у чому-небудь (перев. негативну).

|| Ставати тихим, смирним, лагідним; смирніти.

Значення в інших словниках

1. притихати — притиха́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. притихати — див. затихати  Словник синонімів Вусика
3. притихати — ПРИТИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИТИ́ХНУТИ, ну, неш, док. 1. Переставати утворювати які-небудь звуки; затихати. Вся в споминах, як в золотому шумі, Пряде [скрипка] прозору безконечну нить, І притихає, і мовчить в задумі, Щоб з силою новою забриніть (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. притихати — ЗАМОВКА́ТИ (припиняти розмову, спів і т. ін.; переставати видавати які-небудь звуки), ЗМОВКА́ТИ, УМОВКА́ТИ (ВМОВКА́ТИ), МО́ВКНУТИ, ЗАТИХА́ТИ, УТИХА́ТИ (ВТИХА́ТИ), СТИХА́ТИ, ПРИТИХА́ТИ, ПРИМОВКА́ТИ, СТИ́ШУВАТИСЯ, НИ́ШКНУТИ, НІМІ́ТИ підсил.  Словник синонімів української мови
5. притихати — ПРИТИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИТИ́ХНУТИ, ну, неш, док. 1. Переставати утворювати які-небудь звуки; затихати. Вся в споминах, як в золотому шумі, Пряде [скрипка] прозору безконечну нить, І притихає, і мовчить в задумі, Щоб з силою новою забриніть (Перв.  Словник української мови в 11 томах