приязний

при́язний

-а, -е.

Який виявляє приязнь, дружню прихильність, симпатію до кого-небудь; дружелюбний, привітний.

|| Доброзичливий, дружній (про почуття, стосунки і т. ін.).

|| Який приносить задоволення; приємний.

Значення в інших словниках

1. приязний — при́язний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. приязний — Прихильний, дружній, привітний, доброзичливий; П. приємний.  Словник синонімів Караванського
3. приязний — див. Добрий; дружній  Словник синонімів Вусика
4. приязний — [прийазнией] м. (на) -зному/-з(‘)н'ім, мн. -з(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
5. приязний — ПРИ́ЯЗНИЙ, а, е. Який виявляє приязнь, дружню прихильність, симпатію до кого-небудь; привітний. Ото і зосталась я у Мотрі. Вона така добра, приязна (Панас Мирний); // Доброзичливий, дружній (про почуття, стосунки і т. ін.).  Словник української мови у 20 томах
6. приязний — ДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВИЙ (який бажає людям добра, співчуває їм, дбає про них; який виражає таке ставлення до людей; про почуття, поведінку тощо такої людини), ЗИЧЛИ́ВИЙ, ПРИХИ́ЛЬНИЙ, ДОБРОЗИ́ЧНИЙ рідше; ПОБЛА́ЖЛИВИЙ (трохи зверхній); ТЕ́ПЛИЙ (перев.  Словник синонімів української мови
7. приязний — При́язний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. приязний — ПРИ́ЯЗНИЙ, а, е. Який виявляє приязнь, дружню прихильність, симпатію до кого-небудь; дружелюбний, привітний. Ото і зосталась я у Мотрі. Вона така добра, приязна (Мирний, І, 1954, 75); // Доброзичливий, дружній (про почуття, стосунки і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах
9. приязний — Приязний, -а, -е 1) Расположенный, дружелюбный. Ти був батькові противніщий, а до його був батько приязніший. Н. Вол. у. 2) Любезный кому. Юрий славний, Богові святому приязний. Драг. 37.  Словник української мови Грінченка