пробивний

пробивни́й

-а, -е.

1》 Який має здатність пробивати що-небудь або сприяє легшому пробиванню чогось.

2》 перен., розм. Який уміє добувати, одержувати що-небудь; наполегливий, енергійний.

3》 розм. Властивий особі, що вміє добувати, одержувати що-небудь.

Значення в інших словниках

1. пробивний — пробивни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. пробивний — див. спритний  Словник синонімів Вусика
3. пробивний — [пробиеўний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. пробивний — ПРОБИВНИ́Й, а́, е́. 1. Який має здатність пробивати що-небудь або сприяє легшому пробиванню чогось. Пробивна сила пучка променів в приладі, який пропонував Максим, була неясна (Н. Рибак). 2. перен., розм. Який домагається успіху будь-якими засобами.  Словник української мови у 20 томах
5. пробивний — ДІЯ́ЛЬНИЙ (про людину — який виявляє особливу енергію, старанність в якійсь діяльності), ЕНЕРГІ́ЙНИЙ, АКТИ́ВНИЙ, ЗАВЗЯ́ТИЙ, БОЙОВИ́Й, ІНІЦІАТИ́ВНИЙ, ЖИТТЄДІЯ́ЛЬНИЙ, РУХЛИ́ВИЙ, ПРОБИВНИ́Й.  Словник синонімів української мови
6. пробивний — ПРОБИВНИ́Й, а́, е́. 1. Який має здатність пробивати що-небудь або сприяє легшому пробиванню чогось. Пробивна сила пучка променів в приладі, який пропонував Максим, була неясна (Рибак, Час.., 1960, 696). 2. перен., розм.  Словник української мови в 11 томах