пробритий

пробри́тий

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до пробрити

|| пробрито, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. пробритий — пробри́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. пробритий — ПРОБРИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до пробри́ти.  Словник української мови у 20 томах