провидіння

I пров`идіння-я, с.

Дія за знач. провидіти.

II провид`іння-я, с.

За релігійними віруваннями – дія уявної надприродної істоти, Бога; вища сила.

Значення в інших словниках

1. провидіння — прови́діння іменник середнього роду передбачення провиді́ння іменник середнього роду за християнським віровченням — дія Бога; вища сила  Орфографічний словник української мови
2. провидіння — Рука <�воля> Божа <�Небес>, перст <�промисел> Божий, п. Небо, Небеса.  Словник синонімів Караванського
3. провидіння — I [провид'ін':а] -н':а (передбачення) II [провиед’ін':а] -н':а (вища сила)  Орфоепічний словник української мови
4. провидіння — ПРОВИДІ́ННЯ, я, с. За релігійними уявленнями – дія надприродної істоти, Бога; найвища сила, абсолют. ПРОВИ́ДІННЯ, я, с. Дія за знач. прови́діти. Для реформ потрібен розрахунок, а не якесь провидіння (з публіц. літ.).  Словник української мови у 20 томах
5. провидіння — Провиді́ння, -ння, (слов’янізм)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. провидіння — ПРОВИ́ДІННЯ, я, с. Дія за знач. прови́діти. Не слід вбачати в цьому звертанні Хмельницького до Росії акт якогось провидіння, властиве тільки йому розуміння історичних шляхів свого народу.  Словник української мови в 11 томах