проговорюватися

прогово́рюватися

-ююся, -юєшся, недок., проговоритися, -ворюся, -воришся, док.

1》 Ненароком, мимоволі виказувати те, чого не слід було розголошувати.

2》 розм., рідко. Те саме, що заговорюватися 2).

3》 тільки док., розм. Промовити, сказати що-небудь після тривалої мовчанки; несподівано прохопитися словом, фразою.

|| Вимовитися, прозвучати (про слова).

4》 тільки недок. Пас. до проговорювати 1).

Значення в інших словниках

1. проговорюватися — прогово́рюватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проговорюватися — Прохоплюватися, прохопитися, пробовкуватися, пробовкнутися, обмовлятися, обмовитися, виязичуватися, виязичитися  Словник чужослів Павло Штепа
3. проговорюватися — ПРОГОВО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРОГОВОРИ́ТИСЯ, ворю́ся, во́ришся, док. 1. Ненароком, мимоволі виказувати те, чого не слід було розголошувати. – Хто ж о війні проговориться, Або кому війна присниться, Тому дам чортзна-що робить (І.  Словник української мови у 20 томах
4. проговорюватися — ПРОГОВОРИ́ТИСЯ (ненароком, мимоволі виказати перев. те, чого не слід було казати, розголошувати), ПРОМО́ВИТИСЯ, ОБМО́ВИТИСЯ, ПРОХОПИТИСЯ розм., ПРОБАЛА́КАТИСЯ розм., ВИ́БАЛАКАТИ розм., ПРОБО́ВКАТИСЯ розм., ПРОБО́ВКНУТИСЯ розм., ПРОБО́ВКНУТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. проговорюватися — ПРОГОВО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРОГОВОРИ́ТИСЯ, ворю́ся, во́ришся, док. 1. Ненароком, мимоволі виказувати те, чого не слід було розголошувати. — Хто ж о війні проговориться, Або кому війна присниться, Тому дам чортзна-що робить (Котл.  Словник української мови в 11 томах