Великий тлумачний словник сучасної мови

прокажений

прокаже́ний

-ного, ч.

Людина, хвора на проказу. Колонія прокажених.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. прокажений — прокаже́ний іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. прокажений — ПРОКАЖЕ́НИЙ, ного, ч. Людина, хвора на проказу. Колонія прокажених; * У порівн. Лояльні галичани .. одвернулись від нього [І. Франка], мов від прокаженого (М. Коцюбинський); – Стій! Стій, кажу! Чого цураєшся, як прокаженого? – гукнув сотник біля першого ж двору (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
  3. прокажений — ПРОКАЖЕ́НИЙ, ного, ч. Людина, хвора на проказу. Колонія прокажених; *У порівн. Лояльні галичани.. одвернулись від нього [І. Франка], мов від прокаженого (Коцюб., III, 1956, 33); — Стій! Стій, кажу! Чого цураєшся, як прокаженого? — гукнув сотник біля першого ж двору (Ле, Наливайко, 1957, 66).  Словник української мови в 11 томах