прокажений
ПРОКАЖЕ́НИЙ, ного, ч.
Людина, хвора на проказу.
Колонія прокажених;
* У порівн. Лояльні галичани .. одвернулись від нього [І. Франка], мов від прокаженого (М. Коцюбинський);
– Стій! Стій, кажу! Чого цураєшся, як прокаженого? – гукнув сотник біля першого ж двору (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)