прокажений

ПРОКАЖЕ́НИЙ, ного, ч. Людина, хвора на проказу.

Колонія прокажених; *У порівн. Лояльні галичани.. одвернулись від нього [І. Франка], мов від прокаженого (Коцюб., III, 1956, 33);

— Стій! Стій, кажу! Чого цураєшся, як прокаженого? — гукнув сотник біля першого ж двору (Ле, Наливайко, 1957, 66).

Значення в інших словниках

1. прокажений — прокаже́ний іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. прокажений — -ного, ч. Людина, хвора на проказу. Колонія прокажених.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прокажений — ПРОКАЖЕ́НИЙ, ного, ч. Людина, хвора на проказу. Колонія прокажених; * У порівн. Лояльні галичани .. одвернулись від нього [І. Франка], мов від прокаженого (М. Коцюбинський); – Стій! Стій, кажу! Чого цураєшся, як прокаженого? – гукнув сотник біля першого ж двору (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах