проскакувати

проска́кувати

I -ую, -уєш, недок., проскакати, проскачу, проскачеш і проскакаю, проскакаєш; наказ. сп. проскачи і проскакай; док.

1》 неперех.Пробігати або проїжджати навскач куди-небудь.

2》 тільки док., перех. Подолати навскач певну відстань.

3》 тільки док., неперех. Скакати якийсь час. Проскакати цілу ніч.

II -ую, -уєш, недок., проскочити, -чу, -чиш, док.

1》 перех. і неперех. Швидко проїжджати, проходити, пробігати і т. ін. повз кого-, що-небудь або по чому-небудь, по якійсь місцевості, не зупиняючись.

|| Скачучи, минати кого-, що-небудь.

2》 неперех. Проходити, пробиватися крізь щось, між чим-небудь (про іскри, світло і т. ін.).

|| перен. Іноді, час від часу з'являтися на мить.

3》 неперех., розм. Спритно, швидко пробиратися через яку-небудь перешкоду, між чимсь.

|| Проїжджати або проходити куди-небудь, уникаючи небезпеки, минаючи перепони.

Значення в інших словниках

1. проскакувати — проска́кувати 1 дієслово недоконаного виду пробігати; проїжджати проска́кувати 2 дієслово недоконаного виду скакати повз; проходити; пробиратися  Орфографічний словник української мови
2. проскакувати — див. проникати  Словник синонімів Вусика
3. проскакувати — ПРОСКА́КУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПРОСКАКА́ТИ, проскачу́, проска́чеш і проскака́ю, проскака́єш; наказ. сп. проскачи́ і проскака́й; док. 1. без прям. дод. Пробігати або проїжджати навскач куди-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. проскакувати — ПРОСКА́КУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПРОСКАКА́ТИ, проскачу́, проска́чеш і проскака́ю, проскака́єш; наказ. сп. проскачи́ і проскака́й; док. 1. неперех. Пробігати або проїжджати навскач куди-небудь.  Словник української мови в 11 томах
5. проскакувати — Проскакувати, -кую, -єш сов. в. проско́чити, -чу, -чиш, гл. Проскакивать, проскочить. На селі стихло; хиба де стукне віконце або проскочить під ворітьми хисткий парубок. МВ. І. 106. Як скочив — і проскочив тоті дві гори. Драг. 284.  Словник української мови Грінченка