проїзд

прої́зд

-у, ч.

1》 Дія за знач. проїхати, проїжджати 1), проїздити.

2》 Місце, яким проїжджають куди-небудь.

|| Невелика вулиця, що з'єднує дві інші вулиці; провулок.

Значення в інших словниках

1. проїзд — прої́зд іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. проїзд — [проуйізд] -зду, м. (на) -з'д'і, мн. -здие, -з'д'іў  Орфоепічний словник української мови
3. проїзд — ПРОЇ́ЗД, у, ч. 1. Дія за знач. прої́хати, проїжджа́ти¹, проїзди́ти. Все забавляло, тішило і радувало Івана. Забавляла його візницька служба, а особливо часті проїзди по многолюдних [багатолюдних] містових вулицях (І.  Словник української мови у 20 томах
4. проїзд — ПРОВУ́ЛОК (місце для проходу і проїзду між двома вулицями; невелика вулиця), ПРОЇ́ЗД, ЗАВУ́ЛОК (ЗАУ́ЛОК рідше) розм. Бродить ніч по вулицях зимових, у провулках вітром завива (В. Сосюра); Зовсім поблизу, тільки через проїзд,..  Словник синонімів української мови
5. проїзд — Прої́зд, -ду; -ї́зди, -дів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. проїзд — ПРОЇ́ЗД, у, ч. 1. Дія за знач. прої́хати, проїжджа́ти 1, проїзди́ти. Все забавляло, тішило і радувало Івана. Забавляла його візницька служба, а особливо часті проїзди по многолюдних містових вулицях (Фр.  Словник української мови в 11 томах
7. проїзд — Проїзд, -ду м. 1) Проѣздъ. Лучалось і проїздом завернуть, щоб переночувать. Стор. Н. 167. 2) Проѣздъ, мѣсто для проѣзда. Проїзду не дав і на ступінь. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка