пігулка

пігу́лка

-и, ж.

Дозована лікарська форма для внутрішнього вживання; кулька, приготовлена з однорідної маси; таблетка, пілюлька.

Значення в інших словниках

1. пігулка — [п'ігулка] -лкие, д. і м. -лц'і, р. мн. -лок  Орфоепічний словник української мови
2. пігулка — ПІГУ́ЛКА, и, ж. Те саме, що табле́тка. Побігли за анальгіном. – Ковтай одразу дві пігулки! – радили Ополониченку (А. Крижанівський); Купляючи в аптеці на свій страх і риск “цілющі” пігулки, треба знати про їх побічні властивості (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах