Великий тлумачний словник сучасної мови

підвалювати

підва́лювати

-юю, -юєш, недок., підвалити, -валю, -валиш, док., перех.

Додавати, валячи (див. валити II).

|| безос.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. підвалювати — підва́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. підвалювати — ПІДВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДВАЛИ́ТИ, валю́, ва́лиш, док., кого, що. Додавати, валячи (див. вали́ти²); // безос. За ніч підвалило снігу, і йти було важко (О. Донченко).  Словник української мови у 20 томах
  3. підвалювати — Юю, -юєш, недок., підвалити, -лю, -лиш, док. 1. Підходити. Так, класно буде, коли підвалю зараз до цього алконоїда й ляпну: «А ви випадково в кіно не знімаєтеся?» (День). 2. Виникати, траплятися. От комусь щастя підвалить... не доведи Господи (А. Дністровий).  Словник сучасного українського сленгу
  4. підвалювати — ПІДВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДВАЛИ́ТИ, валю́, ва́лиш, док., перех. Додавати, валячи ( див. вали́ти²); // безос. За ніч підвалило снігу, і йти було важко (Донч., IV, 1957, 92).  Словник української мови в 11 томах