підгулювати

підгу́лювати

-юю, -юєш, недок., підгуляти, -яю, -яєш, док., розм.

1》 П'яніти від випивки.

2》 Час від часу бувати, зустрічатися з ким-небудь; гуляти (у 4 знач.).

3》 тільки док., перен., розм. Бути невдалим, поганим.

Значення в інших словниках

1. підгулювати — підгу́лювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. підгулювати — див. перелюбствувати; пиячити  Словник синонімів Вусика
3. підгулювати — ПІДГУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДГУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., розм. 1. П'яніти від випивки. Підгуляв, що й з копитів збився (Номис). 2. Час від часу бувати, зустрічатися з ким-небудь; гуляти (у 4 знач.).  Словник української мови у 20 томах
4. підгулювати — П'ЯНІ́ТИ (ставати п'яним від алкогольного напою), ХМЕЛІ́ТИ, УПИВА́ТИСЯ (ВПИВА́ТИСЯ), ПІДПИВА́ТИ розм., ПІДГУ́ЛЮВАТИ розм. (трохи). — Док.: оп'яні́ти, сп'яні́ти, захмелі́ти, охмелі́ти, схмеліти, упи́тися (впи́тися), підпи́ти, підпия́чити розм. підгуля́ти.  Словник синонімів української мови
5. підгулювати — ПІДГУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДГУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., розм. 1. П’яніти від випивки. Підгуляв, що й з копитів збився (Номис, 1864, № 11751). 2. Час від часу бувати, зустрічатися з ким-небудь; гуляти (у 4 знач.).  Словник української мови в 11 томах