підкопаний

підко́паний

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до підкопати.

|| підкопано, безос. присудк. сл.

2》 у знач. прикм. Зрушений з місця при підкопуванні.

Значення в інших словниках

1. підкопаний — підко́паний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. підкопаний — ПІДКО́ПАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до підкопа́ти. Я ходжу за сестрою по городу і підбираю підкопану нею моркву (із журн.); // підко́пано, безос. пред. – Бачите, панове, підкопано паркан, стежка втоптана (І. Франко). 2. у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
3. підкопаний — ПІДКО́ПАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до підкопа́ти. Заходимо в крайню ланку. Колгоспниці якраз вибирають з грунту підкопані бурякопідіймачем корені (Рад. Укр., 12.ІХ 1961, 3); // підко́пано, безос. присудк. сл.  Словник української мови в 11 томах