Великий тлумачний словник сучасної мови

підкурити

підкури́ти

див. підкурювати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. підкурити — підкури́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. підкурити — ПІДКУРИ́ТИ див. підку́рювати.  Словник української мови у 20 томах
  3. підкурити — підку́рювати / підкури́ти ла́даном кого. Надмірно вихваляючи, підлещуватися до кого-небудь. — Я його (Романа) зненавиділа. Годі вже йому підкурювати мене ладаном (І. Нечуй-Левицький).  Фразеологічний словник української мови
  4. підкурити — ПІДКУРИ́ТИ див. підку́рювати.  Словник української мови в 11 томах
  5. підкурити — Підкури́ти, -ся см. підкурювати, -ся.  Словник української мови Грінченка