підлий
пі́длий
-а, -е.
1》 Який викликає осуд. Підлий вчинок.
|| Схильний до негідного вчинку, здатний на такий вчинок.
|| у знач. ім. підлий, -лого, ч., зневажл. Той, хто своїми вчинками викликає осуд.
|| Уживається як лайливе слово.
|| у знач. ім. підле, -лого, с. Те, що викликає осуд, негативне ставлення.
2》 розм. Дуже поганий; препоганий.
Великий тлумачний словник сучасної української мови