підпихати

підпиха́ти

-аю, -аєш, недок., підіпхнути, -пхну, -пхнеш, док., перех., розм.

1》 Штовхаючи ззаду або налягаючи збоку, допомагати рухові чого-небудь або намагатися зрушити щось з місця.

|| Злегка штовхаючи, примушувати кого-небудь рухатись у певному напрямку.

2》 Пхаючи, підправляти, ладнати, трамбувати і т. ін.

Значення в інших словниках

1. підпихати — підпиха́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. підпихати — див. штовхати  Словник синонімів Вусика
3. підпихати — ПІДПИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДІПХА́ТИ, пхну́, пхне́ш, док., кого, що, розм. 1. Штовхаючи ззаду або налягаючи збоку, допомагати рухові чого-небудь або намагатися зрушити щось з місця. Ззаду санчата підпихала, дрібно ступаючи, бабуся (О.  Словник української мови у 20 томах
4. підпихати — ПІДСУВА́ТИ (ПІДСО́ВУВАТИ) (сунучи, поміщати під когось, щось), ПІДПИХА́ТИ розм., ПІДТИКА́ТИ розм.; ПІДТИСКА́ТИ (ПІДТИ́СКУВАТИ) розм. (з силою). — Док.: підсу́нути, підіпха́ти, підіткну́ти, підти́скати (підти́снути).  Словник синонімів української мови
5. підпихати — ПІДПИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДІПХА́ТИ, пхну́, пхне́ш, док., перех., розм. 1. Штовхаючи ззаду або налягаючи збоку, допомагати рухові чого-небудь або намагатися зрушити щось з місця.  Словник української мови в 11 томах
6. підпихати — Підпихати, -хаю, -єш сов. в. підіпхну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Подталкивать, подтолкнуть. 2) Подтыкать, подоткнуть подъ что; подсовывать, подсунуть подъ что.  Словник української мови Грінченка