підпихати
ПІДПИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДІПХА́ТИ, пхну́, пхне́ш, док., кого, що, розм.
1. Штовхаючи ззаду або налягаючи збоку, допомагати рухові чого-небудь або намагатися зрушити щось з місця.
Ззаду санчата підпихала, дрібно ступаючи, бабуся (О. Гончар);
Застряг мазур у болоті, Воза підпихає (С. Руданський);
// Злегка штовхаючи, примушувати кого-небудь рухатись у певному напрямку.
Каленик Романович відклав газету і, підпихаючи обох молодят широко розставленими руками, почав просуватися до кухні (І. Сенченко);
Заметушилася Орися, підпихаючи телятко, яке раптом затялося і не хотіло переступати порога (Григорій Тютюнник).
2. Пхаючи, підправляти, ладнати, трамбувати і т. ін.
Юринга як добрий оповідач витримав паузу, підіпхав чорним, наче шматок кореня, мізинцем тютюн у люльці, .. і тільки тоді почав знов говорити (В. Гжицький).
Словник української мови (СУМ-20)