радіофон

радіофо́н

-у, ч.

Телефон без проводів, який з'єднує абонента з будь-яким іншим абонентом, що має автоматичний зв'язок з центральним вузлом (включаючи й міжміський зв'язок).

Значення в інших словниках

1. радіофон — радіофо́н іменник чоловічого роду прилад  Орфографічний словник української мови
2. радіофон — РАДІОФО́Н, а, ч. Те саме, що радіотелефо́н.  Словник української мови у 20 томах
3. радіофон — радіофо́н (від радіо... і ...фон) – телефон без проводів, який з’єднує абонента з будь-яким іншим абонентом, що має автоматичний зв’язок з центральним вузлом (включаючи й міжміський зв’язок).  Словник іншомовних слів Мельничука