ранений
ра́нений
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до ранити.
|| ранено, безос. присудк. сл.
2》 у знач. прикм., розм. Те саме, що поранений 2).
|| у знач. ім. ранений, -ного, ч., ранена, -ної, ж. Людина, яка дістала поранення.
Великий тлумачний словник сучасної української мови