поранений

пора́нений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до поранити.

|| поранено, безос. присудк. сл.

2》 у знач. прикм. Який дістав поранення, має рану (рани).

|| Ушкоджений, вражений внаслідок поранення (про частини тіла).

|| у знач. ім. поранений, -ного, ч.; поранена, -ної, ж.; поранені, -них, мн. Людина, що дістала поранення, має рану (рани).

3》 у знач. прикм., перен. Який зазнав страждання, образи (про серце, душу).

Значення в інших словниках

1. поранений — пора́нений 1 дієприкметник від: пора́нити пора́нений 2 іменник чоловічого роду, істота про людину  Орфографічний словник української мови
2. поранений — [поранеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. поранений — ПОРА́НЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до пора́нити. Війна закінчилась. Василь лишився живий .. За війну він був чотири рази поранений (І. Волошин); Упав на землю смертельно поранений Шабанов, пробує встати (О. Довженко); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
4. поранений — ПОРА́НЕНИЙ прикм. та ім., РА́НЕНИЙ розм.; ПІДРА́НЕНИЙ (легко поранений). Пораненого чорноморця німці в полон взяли, По димній іще Одесі на площу його повезли (М. Нагнибіда); Не було краю лісові, і кволо стогнали поранені, просили не мучити й добити (Ю.  Словник синонімів української мови
5. поранений — ПОРА́НЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до пора́нити. Війна закінчилась. Василь лишився живий.. За війну він був чотири рази поранений (Вол., Сади.., 1950, 76); Упав на землю смертельно поранений Шабанов, пробує встати (Довж.  Словник української мови в 11 томах