рипуче

рипу́че

присл.

Видаючи або створюючи рип (див. рип I).

Значення в інших словниках

1. рипуче — рипу́че прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. рипуче — РИПУ́ЧЕ, присл. Видаючи або створюючи рип (див. рип¹). – Скільки ж пану треба? – спитав він по хвилі. І голос його бринів сухо й рипуче (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах
3. рипуче — РИПУ́ЧЕ, присл. Видаючи або створюючи рип ( див. рип¹). — Скільки ж пану треба? — спитав він по хвилі. І голос його бринів сухо й рипуче (Тулуб, Людолови, І, 1957, 281).  Словник української мови в 11 томах