рипуче

РИПУ́ЧЕ, присл.

Видаючи або створюючи рип (див. рип¹).

– Скільки ж пану треба? – спитав він по хвилі. І голос його бринів сухо й рипуче (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. рипуче — рипу́че прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. рипуче — присл. Видаючи або створюючи рип (див. рип I).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рипуче — РИПУ́ЧЕ, присл. Видаючи або створюючи рип ( див. рип¹). — Скільки ж пану треба? — спитав він по хвилі. І голос його бринів сухо й рипуче (Тулуб, Людолови, І, 1957, 281).  Словник української мови в 11 томах