рипуче
РИПУ́ЧЕ, присл. Видаючи або створюючи рип ( див. рип¹).
— Скільки ж пану треба? — спитав він по хвилі. І голос його бринів сухо й рипуче (Тулуб, Людолови, І, 1957, 281).
Словник української мови (СУМ-11)РИПУ́ЧЕ, присл. Видаючи або створюючи рип ( див. рип¹).
— Скільки ж пану треба? — спитав він по хвилі. І голос його бринів сухо й рипуче (Тулуб, Людолови, І, 1957, 281).
Словник української мови (СУМ-11)