ритон

рито́н

-а, ч.

Стародавня посудина для пиття (найчастіше для вина) у вигляді рога, іноді з невеликим отвором у нижній вузькій частині.

Значення в інших словниках

1. ритон — рито́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ритон — РИТО́Н, а, ч. Посудина для пиття у вигляді рога тварини.  Словник української мови у 20 томах