розвержений

розве́ржений

-а, -е, ритор.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розверзнути і розверзти.

2》 у знач. прикм. Який розверзся.

3》 у знач. прикм. Розкиданий або зруйнований.

Значення в інших словниках

1. розвержений — розве́ржений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розвержений — РОЗВЕ́РЖЕНИЙ, а, е, книжн. 1. Дієпр. пас. до розве́рзнути і розве́рзти. * Образно. Коли в її пам'яті мимохіть ворухнулося слово “блискавиця”, вона справді побачила горобину ніч, розвержену синювато-білим сяйвом (М. Стельмах). 2. у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
3. розвержений — РОЗВЕ́РЖЕНИЙ, а, е, ритор. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розве́рзнути і розве́рзти. *Образно. Коли в її пам’яті мимохіть ворухнулося слово «блискавиця», вона справді побачила горобину ніч, розвержену синювато-білим сяйвом (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 884).  Словник української мови в 11 томах